В останній день вересня Україна відзначає День усиновлення. Вперше почали відмічати в країні 30 вересня 2009 року.  Це надзвичайно тепле свято людяності та милосердя, яке невипадково збігається з днем християнських святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. У нашій країні це свято було встановлено, як данина подяки і поваги людям, які не побоялися взяти дитину з дитячого будинку і вся країна вітає чоловіків і жінок, які стали батьками.

Сьогодні на території громади зростають 17 усиновлених дітей. Зберігаючи таємницю усиновлення, не можна назвати прізвища цих людей, але з впевненістю можна сказати, що завдяки їх любові, гуманності і милосердю діти знайшли маму та тата, щасливу родину, сімейний затишок.

Усиновлення – це дуже відповідальний крок щодо прийняття в сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками як з боку дорослих, так і з боку дитини. Гарантовані державою права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мають забезпечити їм гідне життя, але тільки в тому разі, коли громадяни, небайдужі до дитячих доль допоможуть відкрити нові обрії для малечі, яка має право на щасливе майбутнє.

Усиновлення – не просте батьківство. Це – велика відповідальність, побудована на милосерді та доброті. Усиновивши чи взявши дитину під опіку, утворивши прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу, батьки стають взірцем людяності та відповідальності. На території Татарбунарської громади успішно функціонують  три прийомні сім’ї, в яких виховується семеро дітей. Одна з них новоутворена. Прийняти в своє серце та виховати прийомних дітей – це прояв любові та людяності.

Довідково. Служба у справах дітей Татарбунарської міської ради запрошує до співпраці громадян, які бажають прийняти в своє серце 2 дітей, хлопчика 11 років та дівчинку 10 років, створивши прийомну сім’ю чи взяти під опіку. Є громадяни, які в своєму серці виношують таку ідею, але через скромність не можуть зробити перший крок.

За детальною інформацією просимо звертатися за адресою м. Татарбунари, вулиця Горького 1, кабінет № 3.

Діти чекають.