Як неодноразово повідомлялося, в липні  2017 року, з метою посилення туристичного потенціалу нашого міста, Татарбунарською міською радою  ініційовано новий історико-культурний проект під  назвою «Археологічна пам`ятка «Татарбунарська фортеця», яка має для міста символічне значення, оскільки  історія будівництва фортеці, її відбудова в подальші роки розглядається дослідниками як найбільш вірогідний період заснування міста Татарбунари.

  Запускаючи цей проект, міська влада планує в перспективі розвитку міста відтворити фрагменти турецької фортеці на місці, де спостерігаються залишки  її фундаменту. Перші кроки із впровадження проекту були здійснені у вересні 2017 року: за запрошенням міського голови Андрія Глущенка одеськими вченими були проведені спелеологічні роботи. В липні поточного року  на місці залишків фундаменту фортеці було розпочато другий етап робіт:  вченими – археологами проводилися дослідження на предмет наявності відповідного культурного шару, площі його поширення та культурно-хронологічної належності. Одночасно  розпочато вивчення архівних, літературних та картографічних джерел.

  Дослідницьку групу очолює співробітник відділу Криму та Північно-Західного Причорномо`я  Інституту археології Національної академії України, доктор історичних наук Ігор Сапожников. Безпосередню участь у здійсненні проекту приймає і представник Татарбунарської міської ради, головний спеціаліст-юрист міської ради Віталій Борденюк, який являється  одним із ініціаторів проекту.

IMG 9211IMG 9211

 Дуже важливим в аспекті цього питання є розуміння і підтримка зі сторони депутатського корпусу міської ради. За повної підтримки депутатів в цьому році, на 26-ій сесії, була прийнята міська «Цільова програма проведення археологічних досліджень в місті Татарбунари на 2018-2020 роки», яка стала ще одним крупним кроком в логістиці конкретних дій міської влади з реалізації даного проекту.

  Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради представляє перші результати  вивчення письмових джерел, які систематизували доктор історичних наук Ігор Сапожніков та місцевий дослідник Віталій Борденюк в спільній статті «Нове із історії містечка та фортеці Татарбунари».

НОВЕ ІЗ ІСТОРІЇ МІСТЕЧКА ТА ФОРТЕЦІ ТАТАРБУНАРИ

Мы, татарбунарцы, мало знаем историю родного города.

А ведь любовь к родине начинается с любви к отчему дому.

 Михаил Плотный

 У цьому році місто Татарбунари відзначило 381 річницю з дня заснування. Вірогідною та обґрунтованою датою від якої розпочато відлік безпреревної історії міста Татарбунари, обрано 1636/1637 роки тобто час відновлення фортеці під час панування на півдні України Османської імперії.

Влітку 2018 року, міською владою були ініційовані археолого-історичні дослідження Татарбунарської фортеці, означені роботи були виконані групою співробітників Відділу Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології Національної Академії наук України (ІА НАНУ). Ними керував один із авторів цієї статті, провідний науковий співробітник, доктор історичних наук І.В.Сапожников. В цій статті будуть наведені підсумки історичних пошуків.

  Вперше у науковій літературі залишки укріплення згадав майже 170 років тому К.Стаматі, який не лише доволі точно вказав місце розташування, але й назвав ім’я будівничого цієї пам’ятки: «Подле почтовой дороги, ведущей из Аккермана в Килию или Измаил, на возвышенности у селения Татарбунар еще недавно находились развалины четырехугольного замка, названного Татарпунар (ключ татарский), из под которого течет источник. Несомненно, что сей замок построен татарами, подвластными хану Темир-мурзе, еще до того времени, когда Порта принуждена была уступить ему Аккерман со званием паши». Зрозуміло, що в уривку йдеться про відому й навіть легендарну історичну постать – першого мурзу Буджацької ногайської орди Кантеміра.

 Співавтором цієї статті доктором історичних наук І.В.Сапожниковим у 1999 році опублікуваний майже невідомий до цього анонімний опис Татарбунар 1787 року з  планом російського військового табору в Татарбунарах 1790 року, який насправді виконав французький військовий інженер на османській службі А.Ж. де Лафітт-Клаве.

IMG 9226IMG 9226IMG 9226

 Найвідоміша письмова згадка про Татарбунари наведена в 1657 р. османським чиновником Евлією Челебі, коли споруда була діючою: «Отсюда мы вновь направились на север и приехали в крепость Татарбунары. По должности кадий [крепости], входящей в Очаковский эйялет Силистры, имеет содержание в сто пятьдесят акче. Крепость эту заново отстроил в 1046 [5 июня 1636 – 25 мая 1637 рр. от РХ] году Кенан-паша в бытность свою губернатором Очаковского эйялета. Это небольшая, прочная, четырехугольная крепость, окружность ее равна тысяче шагов. Она имеет одни ворота, открывающиеся в южную сторону, а по четырем ее углам стоят четыре высокие башни. Так, как в прежние времена место, где стоит эта крепость, было заболочено и покрыто зарослями камыша, то молдавские и татарские разбойники нападали отсюда на проходившие караваны. [Сейчас] в этом необычном месте возвышается пристанище безопасности. В настоящее время в крепости имеется одна мечеть, склад пшеницы, небольшие удобные помещения для 150 человек войска. Есть и комендант. А жилых построек внутри крепостных стен не заметно. Однако в прилегающем к крепости посаде имеются двести крытых камышовыми плетенками домов бедного люда, постоялый двор, одна грязная баня, виноградники и сады».

       Також слід навести уривок опису подій 1628 р. у Причорномор’ї, заснований на збірці документів королівського архіву Польщі: «Коли в вересні загін буджацьких татар за ініциятивою Кенана-паші вдерся на пограниче України, козаки зібрались в числі кількох тисяч і хо­тіли йти під Татарбунар, де стояв Кенан і будував замок, а потім мали йти під Білгород» . Отже, виходячі з цієї інформації, названу Евлією Челебі дату можна розглядати лише як час завершення відбудови фортеці під керівництвом Кенана-паші, а початок або першу спробу зведення фортеці слід шукати раніше 1628 року.

      Факт існування замку вже у 1632 році засвідчив італійський мандрівник Нікколо Барсі (Niccolo Barsi). Він занотував, як на середині шляху від Кілії до Аккерману в бідному селі Арабат (Arabath) знайшов прихисток та ночівлю в молдовській оселі, а також повідомив, що в містечку «є нещодавно зведена, дуже красива цитадель (preafrumoasă întăritură), але не захищена через відсутність озброєння [гармат]». В самому селі та його околицях мандрівник побачив «багато вітряних млинів (mori devant) та чимало гарних джерел води (fântâni bune)».

  Таким чином замок в Татарбунарах могли розпочати зводити на рубежі 1610-1620-х років, а 1632 року він був практично завершений. Що стосується часу його переходу під пряму османську юрисдикцію, яка відбулася після введення військового гарнізону і озброєння укріплень, то це дійсно могло статися у 1737 році після повного розгрому мурзи Кантеміра та його прибічників в Буджаку загонами Кримського хана.

 Втім і подальша історія замку на березі р.Кагач не була простою та однозначною. Доречно сказати, що з 1648 року до початку ХVIIІ cт. Татарбунари (Tatarebarlat, Tatare Barlat, Tatarbarlat, Татар Бояр та ін.) та з позначками oppidum turcae (місто турецьке), або просто місто зустрічаються на карті Г.Л. де Боплана «Генеральний план Диких полів, простіше Україна. З прилеглими провінціями») та інших мапах цього автора і його бопланівської традиції (Г. Кантеллі, Я. Брюса та ін.).

  Ще до недавна цим і обмежувався перелік фактів часів існування фортеці, але в ході наших пошуків вдалося знайти документи, які висвітлюють останні моменти названого періоду. Тепер можна стверджувати, що Татарбунарська фортеця була отримана російськими військами 25 серпня 1770 року без бою, оскільки турецький гарнізон залишив її до описаних нижче подій: «Посыланные из Килии по Аккерманской дороге из легких войск партии для разведования о неприятеле, дошли до лежащего близ Черного моря местечка Татар Бунар, где в оставленном неприятелем замке нашли 23 медных пушки и привезли их в Килию». Ми маємо можливість навіть навести перелік цих трофеїв: «в местечке Татар-Бунар взято пушек: двухфунтовых – 1, однофунтовых – 4, 18-ти лотовых – 3, полуфунтовых – 15». Ці факти свідчать про те, що укріплення було непогано озброєне артилерією, хоча й не дуже значних калібрів.

      Підсумовуючи всі ці джерела, можна сказати, що рік початку будівництва замку є 1628 рік, та є тим роком коли  містечко Татарбунари згадуються безперервно, а також припустити, що незабаром будуть знайдені і більш ранні згадки про нього.

Доктор історичних наук Ігор Сапожников,

Віталій Борденюк